Історія кальянної культури таїть у собі безліч загадок. Археологам вдалося довести східне походження цього пристосування для куріння, але версії фахівців щодо його батьківщини розходяться: одні вчені переконані, що це Пакистан, інші батьківщиною кальяну вважають Афганістан, але більшість дослідників схиляються до думки, що цей димний агрегат вперше почали використовувати в Індії п'ять століть тому. Перший кальян був досить примітивний: виготовлявся із шкаралупи кокосових горіхів. Тоді кальян був необхідною частиною званого обіду, а пропозиція покурити – знаком довіри. Більше того, відмова від кальянної трапези вважалася серйозною образою.
Ця стаття розповість допитливим читачам про те, як і чому кальян потрапив до Європи. Які традиції, пов'язані з його застосуванням, склалися у західноєвропейських країн? Ознайомившись із цим текстом, Ви також дізнаєтеся, чим відрізняється культура куріння кальяну в країнах Західної Європи від тієї, що характерна для СНД.
Коли і як кальян уперше з'явився у Європі?
Вважається, що цей курильний пристрій був привезений британцями на початку минулого століття з Індії. Такий факт можна пояснити: адже в період з 1858 по 1947 рік ця давня східна країна була колонією Британії. На Сході на той час куріння кальяну було модною тенденцією і свого роду привілеєм людей вищих соціальних верств. Для курців-індусів, а також пакистанців та афганців, жителів інших азіатських країн це був атрибут, що наголошує на їхньому солідному статусі. Тоді вони курили в такий спосіб не тільки тютюн, але й опіум і гашиш.
А європейці спершу привозили кальян додому просто як сувенір. Називали вони цей екзотичний прилад як і індуси – хугга чи хука. Таку назву у багатьох англомовних державах він має й досі. Незабаром після Британії кальянний пристрій з'явився і в німців. До Німеччини він завозився сирійцями та турками, які емігрували до цієї країни.
Кальянна культура в Європі спочатку сприймалася як дивина і навіть як щось заборонене. Популярність кальянних виробів у Європі почала зароджуватися на початку 19 століття та була популярна лише для фотосесій поважних жінок. Раніше в Європі та країнах СНД кальянна культура була не така популярна, ніж у східних країнах. Але зараз вона посідає особливе місце у житті європейців. Так само хотілося б познайомити Вас з ще однією країною, яка пов'язана з кальянною індустрією США. Оскільки саме США називають батьківщиною як кальянного, та і звичайного тютюну. Але в американців не так популярне куріння кальяну як у Європі та країнах СНД.
У результаті в Європі почалося виробництво кальянів, результатом якого стала продукція, що має характерні відмінності від наших східних друзів. Ось, наприклад, слов'янському ринку, в основному, характерний вибір апарату з мінімалістичним дизайном - повністю з нержавіючої сталі або зі спокійним коляром шахт. А яскравіші кольори кращі європейцям.
Східні країни так само обирають яскраве забарвлення в золотистих мотивах та з дорогоцінним камінням, візерунками, прикрашені шкірою і красивою тканиною.
Кальянна культура у Європі почала поступово розвиватися, завойовуючи дедалі більше шанувальників. Так в Німеччині розпочалося виробництво кальянів, результатом якого стала продукція, яка має свої характерні відмінності.
Куріння кальяну в Європі: особливості
Цікаво, що на західноєвропейських підприємствах, які виготовляють такі прилади для куріння, керівні посади практично спочатку і досі займають вихідці зі східних країн. Однак тепер вони виробляють «споконвічно свою» продукцію, керуючись нормами, стандартами та еталонами Європи.
Про європейські традиції кальянної культури
Одна із європейських новинок - кальян під назвою Big Pipe з чотирма чашами, який містить у собі 4 шахти, 4 колби, 16 клапанів та регулювання тяги. Важить таке диво цілих 32 кг. Регулятори у Big Pipe дозволяють вибрати яку з 4х чаш ти хочеш курити або взагалі зміксувати всі 4 потоки в один, в потрібній пропорції.
Також європейці віддають перевагу чашам Phunnel замість класичних варіантів. Забивання в західноєвропейських країнах домінують повітряні, легкі. У країнах Східної Європи (СНД), окрім повітряної, широко практикують і забиття оверпак – тютюн кладуть у чашу, поверх стелять фольгу, роблять повітряний простір, а потім стелять ще один шар фольги.
Східні традиції кальянної культури
У більшості країн Сходу до кальяну ставляться як до значної частини культурної спадщини, а в деяких місцях куріння кальяну вважають невід'ємною частиною свого релігійного життя (чи просто релігії).
Так які ж особливості куріння кальяну на Сході:
- кальянну трубку прийнято тримати правою рукою;
- трубку не передають із рук в руки, а просто кладуть на спеціальне блюдце або подушку;
- кальян ставлять на підлогу, але зараз для безпеки його ставлять на стіл, але взагалі це не прийнято;
- зазвичай кальян готують чоловіки і курять його окремо від жінок, хоча зараз ця традиція відходить у минуле;
- міцність забиття тютюну дуже відрізняється від країн Європи, оскільки європейці люблять «легший» кальян, а східні любителі віддають перевагу «важкій» забивці;
- забивка так само дуже відрізняється від звичної нам, вони просто беруть жменю тютюну, закидають у чашу, накривають фольгою, роблять отвір і зверху кладуть вугілля, а деякі цінителі кладуть вугілля прям поверх тютюну, навіть не закриваючи його фольгою;
- тривалість та час куріння кальяну так само відрізняється від країн Європи та СНД. У Єгипті, Туреччині та ОАЕ люблять курити кальян увечері чи вночі. Пакистані, Афганістані та Тунісі вважають за краще курити кальян вдень;
- якщо у східній країні Вас запросили на домашні посиденьки за кальяном, то не думайте відмовлятися, оскільки це вважається великою не повагою до господаря будинку. Тому краще або посилатися на стан здоров'я або просто зробити кілька тяг на знак поваги.
Якщо куріння кальяну стало невід'ємною частиною і вашого життя, то придбати все необхідне для приємного димного вечора Ви зможете в нашому магазині Sky Market.
